Матеріали для населення
14 квітня 2022
Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання, яке передається повітряно-крапельним шляхом. Характеризується місцевим запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем, нирок.
Причини дифтерії.
Збудником є дифтерійна паличка, яка виробляє токсичну речовину, стійку до дії різних чинників, у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб. Токсин, який виділяє паличка, швидко гине під час нагрівання (+60 °С ), а також внаслідок дії прямих сонячних променів. Інкубаційний період захворювання (від моменту проникнення збудника до початку симптомів) – від 3 до 10 днів.
Джерело інфекції – хвора людина чи носій збудника дифтерії. Інфекція передається найчастіше повітряно-крапельним шляхом, факторами передачі також можуть бути предмети побуту (посуд, іграшки).
Форми захворювання.
Дифтерія носа: гнійні виділення з носа, незначне поширення фібринозних плівок (в основному перетинка носа).
Дифтерія глотки: неприємний запах з рота, біль у горлі, труднощі під час ковтання, слинотеча, збільшені болючі регіональні лімфатичні вузли, у тяжких випадках – масивний набряк м’яких тканин шиї. У пацієнтів з обструкцією дихальних шляхів – участь допоміжних дихальних м’язів, інколи ціаноз (синюшність). Фібринозні плівки, спочатку білі, потім сіро-коричневі, з’являються впродовж 2–3 днів, укривають піднебінні мигдалики, задню стінку глотки, м’яке піднебіння; слизова оболонка глотки незначно набрякла.
Дифтерія гортані і трахеї: набряк слизової оболонки спричиняють звуження просвіту дихальних шляхів. Симптоми: захриплість, втрата голосу, дзвінкий «гавкітливий» кашель, задишка.
Дифтерія шкіри: ранева інфекція; хронічна виразка, яка не гоїться, вкрита брудно-сірим налетом або заповнена некротичними масами, зрідка – симптоми системної дії токсину.