Надання першої допомоги при синдромі тривалого здавлення
24 березня 2022
Державна установа «Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» надає рекомендації для населення щодо надання першої допомоги при синдромі тривалого здавлення
Синдром тривалого здавлення (СТЗ), часто зустрічається під назвою краш-синдром - це стан, який розвивається в потерпілого внаслідок тривалого (4-8 год і більше) стискання або розчавлення м’яких тканин тіла.
Причинами його виникнення є тривале здавлення частин тіла, (переважно кінцівок), зазвичай уламками зруйнованих споруд, масивами ґрунту, накладеним із метою зупинки кровотечі джгутом, тривалим позиційним стисканням кінцівки масою власного тіла, що актуально в умовах війни з РФ та бомбардування російською армією режимних об’єктів та об’єктів інфраструктури.
Пусковим механізмом СТЗ є звільнення від здавлювання -декомпресії.
У перші години після декомпресії стан постраждалого може бути задовільним і не викликати у сторонніх занепокоєння. Це може призвести до недооцінки тяжкості пошкодження, неповноцінного надання допомоги й до загибелі постраждалого.
Відразу після декомпресії на кінцівці видно заглибини, що повторюють форму предметів, які здавлювали, шкіра кінцівки бліда, місцями помірно синюшна, холодна на дотик, чутливість відсутня.
Через 30-40 хв. починає розвиватися набряк. Загальний стан різко погіршується через 2-3 години після декомпресії, з'являються жага, нудота, блювання, в'ялість, сонливість та швидко розвивається гостра ниркова недостатність.
Через 6-12 годин після звільнення від здавлювання виникає тяжкий стан, викликаний всмоктуванням великої кількості токсинів з пошкоджених м'язових тканин та блокування нирок токсичними продуктами розпаду (міоглобінурія). Розвивається гостра ниркова недостатність. Смерть настає від ниркової коми.
Якщо постраждалий знаходиться довго у стані здавлювання (більше 4 годин) у нього виявляють спрагу та різке знесилення організму. З часом симптоми зневоднення організму (гіповолемічний шок) підсилюються і у такої людини стають сухі та потріскані губи і шкіра, очі можуть «западати», знижується артеріальний тиск.
У розвитку травматичного токсикозу розрізняють три періоди: ранній, проміжний та пізній.
Ранній період характеризується збудженням. Потерпілий намагається звільнитися від предмета, що його здавлює, просить допомоги.
Після перебування у такому стані протягом 1,5-2 години розвивається проміжний період. В організмі починають проявлятися токсичні явища. Збудження проходить, потерпілий інколи впадає в дрімотний стан, відчуває загальну слабкість, сухість у роті, спрагу.
В пізній період стан людини різко погіршується: знову з'являється збудження, неадекватна реакція на навколишній світ, потерпілий марить, може бути озноб, блювання. Зіниці потерпілого спочатку сильно звужуються, а через деякий час розширюються. Пульс слабкий, частий. У тяжких випадках наступає смерть.
Надання першої допомоги:
обкласти кінцівки, що придавлені, пакетами з льодом, снігом або пляшками з холодною водою;
- дати знеболювальне (2-3 таблетки анальгіну);
- викликати швидку допомогу;
- накласти джгути на кінцівки, до їх вивільнення, вище місця здавлювання;
- відразу ж після вивільнення кінцівок туго забинтувати їх і зафіксувати шиною (з будь-якого підручного матеріалу);
- запропонувати постраждалому багато теплого пиття;
- повторно прикласти холод до пошкоджених кінцівок;
- до прибуття медиків постраждалому продовжувати давати багато теплого пиття.
Не панікуйте! Своєчасна та правильно надана до медична допомога врятує життя постраждалому при синдромі тривалого здавлення.
