02 квітня 2020

Самоізоляція – це утримання від контактів з іншими особами, з метою зменшення ризику інфікування.

Самоізоляція передбачає будь-які ситуації, з метою зменшення ризику інфікування під час контакту з іншими особами (близьке спілкування на відстані до 2 м.)

Самоізоляція потрібна:

- під час очікування результатів на COVID-19;

- близькі контакти з особами, які захворіли на COVID-19;

- нещодавно повернулись з КНР, Ірану, Північної Кореї, Італії та інших країн, де зафіксована захворюваність (навіть при відсутності симптомів).

Самоізоляція триває не менше 14 днів з початку випадку, який став причиною самоізоляції (подорож, контакт з хворими тощо).

Відповідно до особистого зобов’язання про самоізоляцію за її порушення передбачається дуже жорства відповідальність.

Обсервація – це медичне спостереження за особами, у яких встановлена підозра на інфекційне захворювання, або які мали контакт з захворілими людьми.

Обсервація застосовується з метою припинення розповсюдження інфекційного захворювання.

Обсервація передбачає ізоляцію людини, але не госпіталізацію в медичний заклад.

Якщо людина не потребує постійної медичної допомоги, то його карантин можна замінити обсервацією.

Тобто людина знаходиться в ізоляції впродовж інкубаційного періоду – у випадку з COVID-19 14 днів.

Порушення обсерваційних вимог небезпечні для оточуючих.

Карантин – комплекс обстежувальних та режимних протиепідемічних заходів, які забезпечують обмеження контактів (ізоляція) інфікованого чи підозрюваного в інфікуванні особи (групи осіб).

В окремих випадках карантин передбачає повну ізоляцію епідемічного вогнища за допомогою озброєної охорони за периметром.

Доступ в зону карантину дозволяється лише працівникам, залученим для огляду за особами, що знаходяться в карантині.

За порушення обмежувальних, протиепідемічних заходів під час карантину передбачається адміністративна та кримінальна відповідальність.