Гнус
04 жовтня 2017
Гнус означає сукупність кровосисних двокрилих: комарів, мошок, мокреців, ґедзів, які нападають на людину в природі, на територіях населених пунктів та в приміщеннях. Розвиток і масове розмноження гнусу пов'язане з водою, стоячою і проточною, із заболоченими місцями і з високим рівнем ґрунтових вод. Найбільш інтенсивно гнус нападає у порівняно теплу, тиху (без вітру) погоду. Деякі види комарів та мокреців, мошки, ґедзі нападають вдень. Всі інші — у передвечірні сутінки, або вночі. Впродовж сезону спостерігається зміна переважаючих груп і видів кровососів. Першими починають нападати мокреці, потім до них приєднуються комарі, а потім ґедзі; до середини літа мокреці зникають, але збільшується чисельність комарів видів Culex і Anopheles, а масові види ґедзів поступово змінюють одне одного. Вони є надоїдливими кровососами, які не тільки знижують працездатність і порушують нормальний відпочинок, а й викликають функціональні зміни нервової системи (дратівливість, безсоння), шкірні алергічні реакції. Слина кровососів, що потрапляє в шкіру при укусі, отруйна, викликає в місці уколу свербіння, часто — запалення і набряки. Але крім цього найважливішим є те, що представники гнусу є механічними і специфічними переносниками збудників ряду хвороб людини.
Комарі являються переносниками малярії, про яку вже всі давно забули, адже вона ліквідована на території України ще у середині минулого століття. Але за даними ВООЗ більш ніж 2 млр. людей планети ( це близько третини жителів Землі) живуть в умовах ризику зараження малярією. В умовах теперішньої міграції населення – це дуже актуальна проблема. Кожного року нею хворіють близько 500 тис. чоловік. І винний у тому маленький комар, який насмоктавшись крові може заразити до 3-х людей за добу, і його зовсім знищити неможливо. Малярію переносять тільки комарі роду Anopheles, їх легко розпізнати за посадкою: сидить він під кутом до поверхні, черевце ніби підняте до гори, тіло прямолінійне, задні ноги зазвичай вільні. Виплоджуються вони в мілководних, добре прогрітих водоймах. Здобич знаходять по запаху, для цього можуть летіти на відстань 3–5 км. від водойми. Кров п’є тільки самка (вона їй потрібна для дозрівання яєць). Самець живиться нектаром та соком рослин, і потрібен самиці тільки для запліднення. Активні вранці зразу після сходу сонця та ввечері перед заходом сонця. На території Черкаської області за останні п’ять років було зареєстровано 4 випадки завізної малярії : 2 випадки у Кам’янському районі, 1 – Золотоніському районі та в 1 – Чорнобаївському районі.
Комарі, як малярійні (Anopheles) так і немалярійні (Aedes, Culex) є переносниками ще одного захворювання, яке реєструється і на Черкащині – дирофіляріозу – це інвазійне захворювання. На відміну від завізної малярії, дирофіляріоз здебільшого місцевий, з кожним роком все більше людей, котрі не від’їзджали в інші місця хворіють цією хворобою. Комарі переносять личинок дирофілярій – мікрофілярій, які при потраплянні в організм людини розвиваються під шкірою. Виникає припухлість – бугорок, який може незначно переміщуватися, там і знаходиться ниткоподібна нематода – Dirofilariarepens, яку потім видаляють хірургічним шляхом. В Черкаській області у 2017 році вже зареєстровано 3 випадки, всі виявлені у лікувальних закладах області. Захворюваність реєструвалась у мм. Черкаси, Умань, Уманському районі. Крім цих захворювань комарі є переносниками японського (комариного) енцефаліту та гарячок.
Мошки ( Simuliidae) є не менш докучливими кровопивцями ніж комарі, від них неможливо заховатися. По загальному вигляду вони схожі на маленьких горбатих мух, розміром до 6 мм.У них, на відміну від комарів,у них короткі товсті ноги та короткий хоботок, який не дає змоги проколоти одяг томі вони довго повзають по одязі, поки не знайдуть відкриту частину тіла. Активні вдень, в теплу безвітряну погоду, до вечора їх активність знижується. Виплоджують у водоймах з чистою проточною водою - річках та джерелах. Злосні кровососи, на людину одночасно може нападати до сотні, і навіть тисячі особин. Укус мошки - це майже хірургічна операція. В момент уколу в ранку вводиться слина, яка має анестезуючі речовини. Тому болі не відчутно, і боляче тобі коли мошка полетіла. Також одночасно вводиться речовина , яка запобігає звертанню крові. Слина мошок має отруйні властивості. У людини розвивається місцева реакція на укус (папули, припухлості), порушується загальний стан (набряки, гіперемія, зміна пульсу та частоти дихання, підвищення температури). Крім цього комахи заповзають в рот, ніс, вуха, очі. При нападі мошок погіршується координація рухів та точність реакції людини. Внаслідок нападу цих кровососів люди не можуть спокійно відпочивати та працювати. Вони є переносниками філяріатозів та деяких інфекційних захворювань.
Мокреці (Ceratopogonidae)– найменші із кровосисних двокрилих (1-3 мм) майже непомітні, але активні кровососи, їх укуси дуже болючі. З’являються мокреці з кінця квітня – початку травня та активні до жовтня, добова активність вранці та ввечері. Найвища чисельність в липні – серпні. Місця їх виплоду дуже різноманітні – це проточні та непроточні, відкриті та закриті водойми, різного роду заболочення, береги рік, озер ставків, випложуються як в забруднених так і в незабруднених водоймах, у вологому грунті і лісовій підстілці. Тому поширені вони практично скрізь. А так як мокреці маленького розміру часто залишаються непоміченими. Мокреці завдають значної шкоди як злісні кровососи, там де їх чисельність велика, приносять сильні страждання людям. Їхня слина дуже токсична, особливо при масовому нападі. Вони переносники збудників інфекційних та інвазійних хвороб. Зокрема відіграють велику роль в передачі збудників філяріатозів.
Мошки та мокреці разом утворюють полчища гнусу та дошкуляють як тваринам так і людям.
Ґедзі (Tabanidae) - крупні кровосисні двокрилі , розміром до 3 см. Самка ґедзя здатна за одне кровосмоктання прийняти до 200 мл крові, це та кількість яку випиває 70 комарів або 4000 мокреців. На тварин за день може нападати до 3 – 5 тис. особин. В основному вони нападають на ВРХ, але можуть нападати і на людей. Їхні укуси дуже болючі. Місце укусу ґедзя набрякає й довго свербить. На відміну від ранки, що лишається після укусу комара, ранка, що виникає після нападу ґедзя, є досить глибокою. Ґедзі поширені скрізь у природних відкритих стаціях, луках, полях, їх концентрація найбільша поблизу мілких зарослих берегів Люблять світло та тепло, тому активні вдень. Ґедзі є переносниками сибірської язви, та туляремії.
Мухи являються ще одним з ворогів, який спричиняє велику шкоду людині. При масових нападах дуже надокучають людям, а особливо дітям. Вони є механічними переносниками збудників кишкових інфекцій: дизентерії, черевного тифу, цист найпростіших, яєць гельмінтів. Деякі вчені вважають, що мухи можуть бути переносниками аденовірусів, які викликають респіраторні захворювання. Крім цього личинки деяких видів паразитують в тілі людини викликаючи міази.
На території Черкаської області поширені представники (види) усіх вище перерахованих родин.
Реакція на укуси кожного з компонентів гнусу дуже індивідуальна. Якщо мають місце сильні прояви алергії, то обов’язкова консультація лікарів: алерголога чи інфекціоніста для правильного підбору медикаментозного лікування. У літній епідемічний період потрібно завжди мати при собі необхідні ліки, особливо це стосується дітей.
Тому необхідно ніколи не забувати про небезпеку, яка виходить від цих маленьких ненажерливих кровопивць. Найбільш дієвий захист – це індивідуальний. Способи індивідуальним захисту :
- застосування хімічних репелентів – засобів для відлякування, їх дуже значний вибір у аптеках - креми для дорослих та дітей, аерозолі. Спосіб застосування та тривалість дії завжди вказується на упаковці.
- використання натуральних репелентів – ефірних масел - гвоздичного, лавандового, анісового, евкаліптового. Їх змішують із дитячим кремом, або олією та натирають відкриті частини тіла. Захищає не довше 2-х годин.
- при прогулянці до парку чи лісу бажано вдягати одяг із цупкої тканини, який би захистив від укусів кровососів та не допускав би заповзання кліщів, та залишав найменше відкритих частин тіла. Одяг також можливо обробити репелентом.
- для захисту житлових приміщень від зальоту кровососів та мух застосовують засітчування вікон, дверей, фрамуги можливо обробити репелентом, в оселі використовуються фумігатори.
